Наш район, червоним кружком на драйвеї позначений наш будинок, це знято десь два місяці тому:

За бейсбольним полем видно школу і поряд з бейсбольним полем майже не видно ігровий майданчик :). 

А це сьогодні вже сьогодні, ігровий майданчик ( він найближчий до нашого дому і на який ми досить часто ходимо , 5-10 хвилин від нас) :

 а тут школу краще видно:

Я так і не написала про відпустку\поїдку до України . Не тому що було мало цікавого і чи не хотілося б поділитись, якраз навпаки, надзвичайно багато вражень, багато речей які схвилювали, але якраз про таке писати тяжко і звичайно немає часу. Але коротко постраюсь.

---
 Про Барселону.
 В дитинстві\підлітком я фактично не мріяла подорожувати. Але колись мені потрапила до рук книга про роботи Гауді, і навіть при не дуже якісному папері\друку, справила на мене надзвичайне враження . Так  Барселона назажди ввійшла в мої мрії :).
Правда з часом, коли така подорож стала дійсно реальною, мрія стала не такою яскравою, але і не зовсім загнулась.  Так що можна сказати що цього року одна із моїх мрій збулася . І навіть виявилась вартою.
 Крім неперевершеної архітектури Гауді , найяскравіші враження - гаспачо в стаканчиках щоб пити на ходу і розмова з однією сімєю з Голандії.

--
 Про Україну. Я не дивлячись на все хотіла поїхати в Крим, готова була себе стримувати :), заради Влада рідних, але отримувати візи для моїх дітей щоб відвідати батьківшину їх батька- це вже перебір для такої толерантної особи як я :)  , Влад сам їхати туди не захотів , да і його батьки боялись щоб ми приїзджали.  Так що в результаті ми провели 10 днів у моїх батьків і 5 в Києві  . В Києві до нас приєднались батьки Влада. Вийшло насправді дуже класно, в Києві ми зупинились в хорошому місці http://www.chervonakalina.com.ua/( обіцяла рекламу :)), і змогли провести більше часу з студенськими друзями ( а то ми звичайно в Києві тільки день -два і нікого майже не бачимо).
 Ну а дома -  то завжли дома, поряд з мамою- це і є найкраще місце на землі :).

 Звичайно країна дуже змінилась, думаю кожен це відчуває, але особливо помітно коли востаннє відвідував аж рік тому.  Війна змінила все і всіх.  І ніби вона далеко, але при цьому зовсім  поряд.  Мамина подруга що каже  "до Корця першого привезли" і всім без уточненя зрозуміло про що вона. Чи 90-річна сестра моєї покійної бабусі що готує в цьому році більше закрутки на випадок війни.  Рідне село, що возами звозить картоплю для солдатів . Друзі, які  між іншим обговорюють закупки бронежелетів чи планують поїздки в лікарні,  уточняють один одного про знайомого "він добровольцем чи викликали? ".
Намагалась дивитись телевізор , але не змогла, відраза на фізичному рівні.
Дітям дуже сподобалось,  Софійка постійно розповідає про Україну в своєму дитсадку, виховательки кажуть що самі вже хочуть туди, адже там просто рай на землі :). Даня дуже хоче назад.  І особливо сумують навіть не за дідами\бабами, а дядями, Сашею і Ромою.

---
 Про Лондон. Дуже сподобалось. Один із тих випадків, коли реальність краща за очікування.  Очікувала сірості, тяжкої архітектури , несмачної їжі. Але не дивлячись на прохолодну погоду, місто виявилось теплим, класично витонченим і всюди було дуже смачно, а який там сидр! :)

Фото- https://plus.google.com/photos/108358702763501899365/albums/6052073920197614721?banner=pwa&authkey=CODKlvKag_WfGA

Софійка і дві її найкращі подружки:

 

Мія по середині - її мама з Тайваня , тато- канадець в н-ному поколінні; Навія-  її мама з Індії родом , тато- з Бангладешу.

Коли я вперше їх почала разом, вони танцювали, тримаючись за руки, жива така собі картинка "за мир во всем мире" , мого радянського дитинства :). А для Канади це просте щодення.

Потрібно Даньку і його друзів сфоткати, там ще різноманітніше :).